- Опубліковано: 21 вересня 2013
- Перегляди: 2125
Мені тоді було 19 років, а зі своїм хлопцем я зустрічалася уже рік. Ми з ним хотіли одружитися, мати дітей, бачили наше спільне майбутнє і активно будували плани.
У мене завжди були проблеми з вагою при невеликому зрості, через що, як пояснював гінеколог, я мала проблеми з циклом (місячних не було приблизно по 50 днів). Ми привикли до моїх затримок, я скуповувала всі тести в аптеці, які завжди давали негативну відповідь, але тут була трохи інша ситуація. Тест показав другу бліду смужку, яку було ледь помітно. Та я все-таки вирішила піти до гінеколога. Лікар сказала, що при моїй комплекції та маленькому зрості важко щось точно говорити, але скоріш за всі, якщо опиратися на ознаки у звичайних людей.
- Опубліковано: 06 липня 2013
- Перегляди: 2690
Ця історія розпочалася тоді, коли я навчалася на першому курсі університету. Моє безтурботне життя перервала звістка про вагітність. Не можу сказати, що позитивний тест був для мене новиною. Те, що під серцем у мене є нове життя, я відчула ще до затримки, також я знала, що це дівчинка…
Ті почуття, які переповнювали мене всі 6 тижнів вагітності, були настільки чудовими і сильними, що мені здавалося, я можу звернути гори при бажанні. Але вже тоді я знала, що не зможу народити цю дитину: хлопцю, батькові крихітки, ми були непотрібні, мамі було страшно сказати – ось я і наважилася на найбільшу помилку в своєму житті, на ВБИВСТВО. Я втішала себе думками, що обов’язково ще народжу, тільки пізніше, з коханим чоловіком, коли стану самостійною. Під дверима лікаря, який повинен був виписати смертельні таблетки для моєї дитини, я як заспокійливу молитву повторювала про себе: «Це зовсім не шкідливо, ти вип’єш таблеточку – і все закінчиться. А потім ти народиш, обов’язково ще народиш, ти ж так любиш дітей і дуже мрієш про власне дитя.» Щось всередині мене тремтіло від жаху в той момент, з останніх сил хапаючись за життя…
І тільки через місяць я зрозуміла, що стала вбивцею!.. Дівчата, якщо ви не знаєте, що робити зі своєю небажаною вагітністю, послухайте: не робіть дурниць, про які буде шкодувати все своє життя! Моя вам порада – не бійтеся признатися своїм батькам, вони ж вам не вороги.
- Опубліковано: 29 квітня 2013
- Перегляди: 2810
10 квітня 2010 року – дата смерті мого первістка. Це так страшно, коли дня народження немає, а є день смерті. Ось у вас є день народження? Твоя мама дозволила йому бути? І у мене є цей день, моя мама мені його подарувала. Чому ж тоді я, ставши мамою, не дала життя своїй дитинці? Моя крихітка повинна була народитися на початку листопада, але в мене були інші плани на цей час – нова робота. Яке ж це дикунство – покласти на шальки терезів життя дитини і роботу. Нехай вона тепер горить синім полум’ям!
- Опубліковано: 03 березня 2013
- Перегляди: 2744
Оксана зустрічалася з Сашою майже два роки, коли вияснилося, що вона вагітна. Їй було дев'ятнадцять років. Йому, здається, двадцять три. Молодь, одним словом. Розмови про одруження ніби й велися, але якось не дуже активно і зовсім невпевнено. Саша був хлопцем видним, ох як крутив голову дівчатам, тому ще й не думав пов'язати своє життя з однією людиною. Навіть якщо у них буде дитина. Тим більше, якщо у них буде дитина… Оксана закінчувала останній курс музичного училища, вчилася добре і навіть хотіла продовжити навчання у консерваторії, не говорячи вже про те, що хороших хлопців довкола неї було багато, здавалось, чоловіка ще вибирати і вибирати. Ситуація була нелегкою…
- Опубліковано: 09 лютого 2013
- Перегляди: 2728
«16 березня 2004 року народився хлопчик. У його серці було дві дірки, а також він мав синдром Дауна. Лікарі сказали мамі: «Ваш хлопчик не житиме, покиньте його». Але мама вирішила по-іншому: вона забрала сина і разом з ним пережила страшні операції та реабілітацію і ще багато іншого, що не під силу звичайній людині. Зараз цей хлопчик ходить до школи. Він знає напам'ять всього Пушкіна, читає, грається, росте, як і всі. Та що найважливіше – він оточений любов'ю і не знає, що таке зло. Його заштопане серце чистіше від кришталю. І все, чого він прагне від людини, яка зустрілася на його шляху, - обіймів. Це найніжніша дитина на землі. Мій брат. І моя гордість.»
- Опубліковано: 26 січня 2013
- Перегляди: 2684
Моя мама зробила 4 аборти. З віком (мамі зараз 50 років) часто жаліється, що їй нема кому допомогти, - нема чоловічої підтримки. Дорога матусю, Бог посилав тобі помічників, хлопчиків добрих і ласкавих, які тепер носили б тебе на руках, але… Виносити ти їх не забажала.
Спочатку мама народила мою сестричку, дитину, яку хотіли і чекали.
Потім незапланована вагітність – і аборт. Потім ще одна незапланована дитинка – і також мав бути аборт. Але минулий досвід вбивства був фізично болючим, тому не вистачило сміливості і довелося народжувати. Появилася Я (як просто про це говорила моя мама і як важко мені з цим змиритися: вона хотіла розрізати моє тіло, але побоялася, що їй знову буде боляче!).