Font Size

SCREEN

Profile

Menu Style

Cpanel
Консультаційний центр "КОЛИСКА ЖИТТЯ" 

helping

 Допомога жінкам у кризовій та небажаній вагітності, жінкам із постабортним синдромом.
вул. Сагайдачного 14 (Архикатедральний Собор УГКЦ) м. Тернопіль
Телефон гарячої лінії (097) 923-02-04


no children 2Милі панянки! Про що ми, прекрасні створіння, думаємо в 18–19 років? Про красивого залицяльника, про хороше навчання, про чудову роботу і про дикий секс… але не про дітей. Діти поки що в наші плани не вписуються. Так, думаємо ми, народимо в 23 – 25… але не раніше. «Спочатку я закінчу інститут, потім влаштуюсь на роботу по спеціальності, потім вийду заміж…», але діти десь там далеко.

posle aborta-3Мені скоро 38 років, і те страхіття, що я вчинила в 17, переслідує мене і нагадує про себе. Звичайно ж, усю відповідальність за свій вчинок я несла, несу і буду нести сама, але для мене вкрай важливо розказати про цю історію іншим, хто ще не встиг здійснити непоправного.

В останньому класі школи в мене з’явився старший на 5 років хлопець, який недавно повернувся з армії. Ми зустрічалися декілька місяців, а потім настала мить, коли ми опинилися в ліжку. Школу я закінчувала на 3-му місяці вагітності.

RESURSE2У мене вже підростали двоє діток, коли виявилося, що я вагітна втретє. Та я повинна була перервати це життя. Іншого виходу в мене не було. Повірте, таке буває…

Виявилося, що аборт – платна послуга, і коштує досить пристойно. Звичайно, багато жінок думають по-іншому: операція позбавляє їх від проблем, а за це дійсно можна заплатити. Але мені чомусь це здалося парадоксальним.

І все ж я прийшла туди, в гінекологічне відділення лікарні. Декілька років тому я лежала тут з першою донечкою на збереженні. Я пам’ятаю, як ми з іншими майбутніми матусями засуджували «абортниць». Ми говорили, що деяким з нас важко навіть завагітніти, хтось не може виносити дитинку, але надії не втрачає, а вони… Та щоб ми… Та ніколи! І ось тепер це «ніколи» сталося зі мною. 

     ne hochet-300x193Мені 41 рік. І я зробила аборт. Місяць тому. Лікарі допомогли, навіть медично підтвердили необхідність аборту. Так просто – таблетку випила, і все. Важко потім, коли розумієш, що в тобі вже нема рідної маленької душі , ну і своєї душі, виходить, також нема. Є лише ПУСТОТА. Перший чоловік, коли забрав мої дві квартири і фірму, залишив мені двох прекрасних дітей - сина і дочку. Вони майже дорослі, але я за них ще відповідаю. Все йде на освіту і на проживання. А тут я злякалася, та і другий чоловік, батько дитини, народжувати заборонив. У мене свого даху над головою нема. Як тут сперечатися, коли в громадянському шлюбі я живу під його дахом, поки «слухаюсь». Ось і я стала вбивцею через послух.

     Засуджуєте мене - і правильно робите. Мені просто стало страшно стати «бомжем» з дитиною на руках. Ось так і живу під теплим дахом, боягузлива, самотня, і намагаюся виправдатися. Та розумію прекрасно, що нема мені виправдання, а десь далеко плаче рідна душа ненародженої дитинки. Плачу і я, щоночі і щодня. Ми ніколи не зустрінемось. Одна таблетка - як все легко, і як важко зараз. Лікарі заробили, чоловік задоволений, а вбивця все-таки я…


Джерело: http://www.noabort.net/vot-i-stala-ya-ubiitsei-cherez-poslushanie

Ви тут: Головна Невигадані історії