Font Size

SCREEN

Profile

Menu Style

Cpanel
Консультаційний центр "КОЛИСКА ЖИТТЯ" 

helping

 Допомога жінкам у кризовій та небажаній вагітності, жінкам із постабортним синдромом.
вул. Сагайдачного 14 (Архикатедральний Собор УГКЦ) м. Тернопіль
Телефон гарячої лінії (097) 923-02-04


no children 2Милі панянки! Про що ми, прекрасні створіння, думаємо в 18–19 років? Про красивого залицяльника, про хороше навчання, про чудову роботу і про дикий секс… але не про дітей. Діти поки що в наші плани не вписуються. Так, думаємо ми, народимо в 23 – 25… але не раніше. «Спочатку я закінчу інститут, потім влаштуюсь на роботу по спеціальності, потім вийду заміж…», але діти десь там далеко.

Таку передмову я написала не просто так, адже з усіма своїми прекрасними планами на життя я умудрилася завагітніти в 18 років. Як це сталося, сама досі не розумію, бо оберігалися, і досить добре. Мій мужчина на 20 років від мене старший, я познайомилася з ним на роботі. В свої 40 років у нього досі немає дітей, і для нього ця тема завжди була болючою… Сказати, що я була налякана, коли дізналася про вагітність, – це нічого не сказати… Я закінчую перший курс, у мене тільки-тільки почали з’являтися гроші, є цікаві пропозиції з’їздити відпочити, і тут – бац!.. І життя ніби обірвалося.

Я плакала тиждень, не знаючи, як вчинити. Мій партнер хотів, щоб ця дитинка появилася на світ, запропонував вийти за нього заміж. Але з моєю мамою (яка йому майже ровесниця) вони спільної мови так і не знайшли. Мама говорила, що краще все вирішити найбільш підходящим шляхом – абортом. Знаєте, я не буду «вигороджувати» себе, бо я не хотіла цю дитину, вона була мені непотрібна, та й заміж я також не хотіла, просто мене влаштовувала наступна ситуація – мій мужчина мені друг, порадник і коханець. Все. Яка тут може бути сімя?...

Всі дороги, як кажуть, ведуть до Риму, і я опинилася в платній клініці, де мені запропонували вакуум. А термін у мене вже був немалий – 8 тижнів! Як я все це пережила – одному Богу відомо. Але ось тільки через деякий час я зрозуміла, яку вчинила помилку. Мій мужчина до мене не охолов після аборту. Плаче зі мною разом. Каже, що сам дурень, що не приїхав в той день в клініку, щоб мене зупинити. А я… я вбила свою крихітку. І не потрібне мені це красиве життя – ось який уже день сиджу вдома і практично нікуди не хочу… нема ні настрою, ні сили, ні думок…

Дівчата! Ви все зможете! Народжуйте, Бог дасть вам все для дитинки! Повірте, страшно потім замолювати свій гріх…

Джерело: http://www.noabort.net/ego-nedolgii-put

Ви тут: Головна Невигадані історії Його недовгий шлях