- Перегляди: 2744
Оксана зустрічалася з Сашою майже два роки, коли вияснилося, що вона вагітна. Їй було дев'ятнадцять років. Йому, здається, двадцять три. Молодь, одним словом. Розмови про одруження ніби й велися, але якось не дуже активно і зовсім невпевнено. Саша був хлопцем видним, ох як крутив голову дівчатам, тому ще й не думав пов'язати своє життя з однією людиною. Навіть якщо у них буде дитина. Тим більше, якщо у них буде дитина… Оксана закінчувала останній курс музичного училища, вчилася добре і навіть хотіла продовжити навчання у консерваторії, не говорячи вже про те, що хороших хлопців довкола неї було багато, здавалось, чоловіка ще вибирати і вибирати. Ситуація була нелегкою…
Мама Оксани, повністю зосереджена на роботі і серйозна жінка, не дуже цікавилася особистим життям, справами та здоров'ям доньки. Ніби дівчина жива-здорова, десь вчиться, красива і самостійна, а отже, не пропаде. У неї самої все в житті було як по плану: закінчила інститут, «вчасно» вийшла заміж (у 24 роки), незабаром народила двох дітей – ніяких тобі проблем вибору, «делікатних» ситуацій… Як прийти до такої жінки і сказати, що її дочка вагітна, та ще й в 19 років, з неповною (середньою!) освітою, без чоловіка та й взагалі без професії! Звичайно, Оксана побоювалася матері, її правильності та категоричності в багатьох життєвих питаннях.
Та час йшов, потрібно було все розказати і просити допомоги або ж все зробити самій. Але Оксана ще не вирішила, що саме хоче вчинити: залишити дитину і вийти заміж, виховувати дитину самостійно, зробити таємно аборт чи ж розказати все матері, а далі буде, як буде…
Так нічого і не вирішивши впродовж місяця і бачачи, що зі сторони батька дитини особливої допомоги і підтримки чекати не варто, Оксана все ж прийшла до мами і все розказала. Майбутня бабуся сказала, що народжувати потрібно в будь-якому разі, з чоловіком чи без, а вигодувати і виховати можна і самостійно. Сама ж Оксана, звісно, хотіла цю дитину, можливо, вона сумнівалася в можливості і своєчасності народження маляти в тій ситуації, що склалася, але розуміла, що «позбутися» дитинки це не те ж саме, що вирвати хворий зуб, хоча багато лікарів саме так і стверджували.
Ось прийшло літо – Оксана закінчила навчання в училищі, а Саша не поспішав брати на себе відповідальність за її долю та долю їхньої дитини. Оксана все ж поїхала на прослуховування в консерваторію в інше місто. Перед тим вона домовилася з викладачкою, що зіграє їй кілька п'єс перед вступним іспитом. Прийшовши додому до викладачки-професора, дівчина була ошелешена! Як виявилося, в тій великій квартирі росло п'ятеро дітей, тобто ця дивовижна жінка не тільки встигала приймати вдома учнів (в гостинній стояло два розкішних білих рояля) і займатися зі студентами в консерваторії, а й виховувати власних п'ятьох дітей! У 19-літньої Оксани це не вкладалося в голові! Це її дуже втішило і підтримало в намірі і самій стати матір'ю.
Екзамени Оксана, правда, провалила – все, чого вона тоді хотіла, це їжі в різному вигляді. О 8 годині ранку вона стояла під дверима пельменної і чекала, коли ж будуть пускати відвідувачів, аби замовити собі подвійну порцію і ще щось на закуску. З'їсти вона все не могла, але щиро купувала ці пельмені величезними порціями. Привичні до всього мужчини, завсідники пельменної, вставали в чергу, щоб подивитися, як тендітна дівчина з'їсть усю цю гору їжі!
Під кінець літа Оксана повернулася в рідне місто. Вона зовсім не засмутилася, що з навчанням не вийшло. Дівчина розуміла, що її життя змінилося, що тепер потрібно думати не тільки про себе, а й про те маленьке життя, яке вона носила під серцем.
Неочікувано з'явився Саша. Не знаю, як довго і про що вони говорили в спекотний серпневий вечір, та через деякий час Оксана і Саша розписалися і стали жити разом.
А через чотири місяці народилася я…
