- Перегляди: 2125
Мені тоді було 19 років, а зі своїм хлопцем я зустрічалася уже рік. Ми з ним хотіли одружитися, мати дітей, бачили наше спільне майбутнє і активно будували плани.
У мене завжди були проблеми з вагою при невеликому зрості, через що, як пояснював гінеколог, я мала проблеми з циклом (місячних не було приблизно по 50 днів). Ми привикли до моїх затримок, я скуповувала всі тести в аптеці, які завжди давали негативну відповідь, але тут була трохи інша ситуація. Тест показав другу бліду смужку, яку було ледь помітно. Та я все-таки вирішила піти до гінеколога. Лікар сказала, що при моїй комплекції та маленькому зрості важко щось точно говорити, але скоріш за всі, якщо опиратися на ознаки у звичайних людей.
Я не думала, що вагітна, і просто чекала місячних. І вони настали – дуже болючі та довготривалі. Лише згодом я дізналася, що це могло бути викиднем на ранній стадії. В подальшому гінеколог підтвердила, що могло бути всяке…
Ми дуже хотіли дитину… Синочка Іванка…
А незабаром ми з хлопцем розійшлися. Я досі думаю, яким би міг бути наш син, що було б з нами, якби він народився…
Суть моєї розповіді така: дівчата, якщо ви хочете мати це Чудо – дитинку, − не варто його вбивати. Дехто страждає і не може отримати цей Дар, не нехтуйте ним ні в якому разі!
Джерело: http://noabort.net/vanechka
