- Перегляди: 2624
Бездітне подружжя - це найчастіше сумне подружжя. Я маю таких знайомих. Десять років подружнього життя. Хороша робота, квартира, друзі. Кожної неділі - Свята месса в костелі. Щоденна молитва. Допомога бідним та хворим - усі елементи нормального католицького життя. Але по півгодинній розмові стає ясно: сум і біль в кожному погляді, в кожній фразі. І відчуття невпевненості та вини. Пустка, яку нічим не можна заповнити. Так, немає дітей. Жінка, пані Г., перенесла хворобу, після якої вже неможливе зачаття нормальним шляхом. Чоловік, пан Т., є вірним католиком і не хоче покинути своєї дружини. Він любить її і боїться Бога. Так і живуть, страждаючи.
«Що ж, - скажете ви, - але зараз існують новітні технології, які допомагають жінці та й взагалі родині в такій ситуації». Про це часто показують по телебаченню. Я домашня господиня, не вчена, і то про це знаю.
Багато сімей постає перед безплідністю - хрестом особливо важким. Вони повинні завжди протистояти спокусі дивитися на дитину як на право.
Тепер все дуже легко: беруть у жінки з черева статеву клітину, яка має назву "яйцеклітина", потім шляхом мастурбації (не дуже приємно, але що зробиш?) отримують від чоловіка сперму, після цього все це змішують в спеціально створених, дуже дорогих умовах, і ось з'являється дитина, маленький зародок, який залишається тільки підселити в матку жінки. Потім - дев'ять місяців, і готово! Тепер вже не часи Авраама, коли він мусив чекати до ста років, поки Сара розродиться сином. Зараз ми не мусимо чекати дитини як дару від Бога. В наш час усе простіше: заплатив гроші й отримуй дар від науки. Запропонуйте вашим знайомим звернутися до такої клініки. Адресу можна знайти навіть на рекламі в метро.
Але те, що ви почуєте у відповідь, буде тиша, яка народилася від страждання, від солодкого відчуття пережитої жертви, від послуху, від любові. Якщо вам вдасться завоювати довіру моїх знайомих, то ви зможете почути історію їхнього вибору. Звичайно, вони чули про можливості новітньої медицини. Лікарі не одноразово радили їм звернутися в клініку запліднення In Vitro (на склі, лат.). Релігійна інтуїція підказувала пані Г., що в пропозиції штучного запліднення є щось дуже негідне. Але вона не знала що і дуже хотіла мати дитину. Її чоловік вирішив просто: треба піти до священика. Якщо він дозволить, то скористаємося цим "новітнім" методом. Цей візит приніс категоричну, однозначну відповідь: Католицька Церква не благословляє і не дозволяє вірним користуватися будь-яким методом штучного запліднення. Висновок з цього зробили такий: до кліники "In Vitro" не підуть, будуть молитися та уповати на Бога.
"Це ж жорстокість! -скажете ви. - Як можна позбавити жінку права мати дитину, якщо це можливо з технологічної точки зору? Чи ви знаєте, як страждає жінка, коли вона не має дітей? Що це діється в Католицькій Церкві?"
Так, на світі є багато страждань, і не у всіх винні ми самі. Ісус - Син Божий - безгрішний, та постраждав за всіх нас, щоб ми мали вічне життя. Католицька Церква охороняє гідність та право на життя кожної людини. І власне тому вона забороняє штучне запліднення. Під час процесу штучного запліднення, який рекламується по телебаченню, далеко не всі людські зародки, а точніше ембріони, приживаються. Тому для гарантії успіху їх "утворюють" багато - десяток чи два. Пізніше декілька з них, знову–таки для гарантії, підсаджують в матку. І дуже часто трапляється, що приживається більше, ніж один. Часто буває четверо, п'ятеро або навіть восьмеро ембріонів. Тоді лікарі абортують всіх, крім одного, якому пощастило. А ми з вами знаємо, що людське життя починається в момент запліднення, коли чоловіча та жіноча статеві клітини зливаються в одну і утворюється абсолютно новий генетичний код, унікальна біологічна істота, яка ніколи ще не існувала і ніколи не повториться. У цей момент це нове створіння отримує безсмертну душу і стає людиною, дорогоцінною в очах Божих, однією з тих, за кого Господь Ісус помер на хресті. Але абортування "зайвих" людських ембріонів - це не єдина проблема, яка існує при застосуванні технології In Vitro. Багато з утворених ембріонів залишається "невикористаними". Вони зберігаються в холоді, їх набагато більше, ніж потрібно, і їх використовують для медичних дослідів, виготовлення ліків. У багатьох країнах світу існують закони, які захищають права ембріонів, але ці закони недосконалі, а в Україні вони взагалі відсутні.
"Але, - скажете ви, - технології йдуть вперед, і, може, скоро вже не потрібно буде вбивати "зайві" ембріони. Чи тоді Церква змінить своє ставлення до In Vitro?"
Ні, бо ніхто не знає, що переживає дитина під час перших годин, днів та тижнів розвитку. Науці зараз небагато відомо про те, наскільки важливими є умови початку життя. Але і того, що відомо, достатньо, щоб розглядати материнське лоно як єдине відповідне і достойне місце розвитку нової людини. Бог, який є всемогутній та стоворив Всесвіт і людину, посилаючи Свого Сина на землю, не знайшов нічого кращого за лоно жінки, Діви Марії, для Його зачаття.
Ця проблема дуже тісно пов'язана ще з однією - з чистотою та святістю подружнього життя. Тільки поєднання в любові, в інтимному зв'язку подружнього статевого акту є гідним людським виразом своєї плідності. Якщо цей статевий акт не супроводжується дітородством, ми не можемо запросити в нього третьої або четвертої особи для допомоги, навіть якщо ці особи мають дипломи лікарів. Мусимо як вірні католики дякувати за все і чекати на милість Бога.
Мої знайомі ще не адоптували дитину, але знайшли себе в служінні ближнім. Усе їхнє життя є прикладом страждання і, одночасно, глибокого почуття власної гідності. Ісус напонює їх життя, кажучи: "Чи я не краще для тебе багатьох синів?" (1Сам). Побажаємо їм щастя в Господі, повноти життя в Ньому, а для нас самих - більш глибокого переживання нашої гідності згідно з станом, в якому ми знаходимось.
Зоя Серебровська, канд. біол. наук.- Всеукраїнський благодійний фонд "За гідність людини"
ЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФЕНОМЕНУ ПОЧАТКУ ЖИТТЯ ЛЮДИНИ
Останнім часом явище початку життя людини і перших етапів його розвитку фокусує на собі з одного боку загострену увагу вчених-медиків та біологів, а з іншого - філософів та моралістів. Досягнення в галузі пренатальної медицини, генетики та імунології та їхні технічні застосування мають безсумнівну користь для суспільства в царині покращення здоров'я (Europian Commission - DG Research).
Тим не менше слід відзначити, що під час такого бурхливого розвитку наук про життя ми впритул наближаємося до галузів, де межі і напрямки діяльності вченого, а також межі застосування отриманих результатів безпосередньо залежать від етичного вибору. Людина, яка є об'єктом наших досліджень, зменшується до розмірів однієї клітини, і в цих умовах необхідні технічні зусилля і філософські пошуки, аби зберегти її гідність, не перетворити в об'єкт маніпуляції.
Часто доводиться чути, що в умовах вибору між збереженням етичної норми ціною призупинення прогресу в царині знання або технології, слід відмовитися від етики. Така позиція аргументується певною користю, покращенням життя людей (Hukudai Sakamoto). Небезпечність утилітарного підходу полягає в тому, що в процесі підкорення людиною світу речей вона може втратити суттєві компоненти домінування над ними. Людина у різні способи підкорює речам свою людську сутність - і сама стає об'єктом маніпуляції.
Таким чином, в полі нашої уваги опинилися технології, пов'язані з початком життя: запліднення in vivo та in vitro, клонування, зниження плідності за допомогою штучних контрацептивів. Розглянемо припустимість таких методів з позиції персоналізму. Ключем до розв'язання може стати право кожної людини на життя, на щастя, на використання всіх досягнень цивілізації. Виходячи з цього положення, кожна людина має право розпочати своє життя, бути зачатим в найкращих умовах, пов'заних з найменшим ризиком. Таким середовищем, як це підтверджує багатовікова історія людства, є материнське лоно, в якому відбувається взаємодія гамет внаслідок статевого акту, захищеного таїною подружнього життя.
Отже, якщо ми, йдучи на поступки бажанням деяких осіб, які страждають на безпліддя або не перебувають у шлюбі, наважуємося застосувати штучні технології запліднення, то тим самим позбавляємо майбутню дитину цього права. Навіть якщо, за умови застосування технологій, плід імплантується і народиться, він заздалегідь не отримає усієї повноти компонентів фізичного і психічного здоров'я. Хоча ми й досягли певного рівня знань в галузі фізіології початку життя, проте нам майже нічого не відомо про психологію зародка. Ми не знаємо, якою мірою близкість між батьками, а також гармонія між ними впливають на здоров'я дитини.
Таким чином, в процесі розв'язання питання про застосування технології штучного запліднення з'являється негативна відповідь, що базується на твердженні, що саме особистість є мірою і критерієм добра і зла в будь-якому людському вчинку.
Зоя Серебровська, канд. біол. наук.- Всеукраїнський благодійний фонд "За гідність людини"
Джерело http://www.livingrosary.org.ua/family/items/chomu-voni-ne-xochut-mati-ditinu-z-probirki.html
