Font Size

SCREEN

Profile

Menu Style

Cpanel
Консультаційний центр "КОЛИСКА ЖИТТЯ" 

helping

 Допомога жінкам у кризовій та небажаній вагітності, жінкам із постабортним синдромом.
вул. Сагайдачного 14 (Архикатедральний Собор УГКЦ) м. Тернопіль
Телефон гарячої лінії (097) 923-02-04


in-vitro fertilizationПодружжя довгий час старалося мати дитину, а 30‑річна жінка вже мала досвід кількох невдалих спроб штучного запліднення. Операцію in vitro провели в Лабораторії репродуктивних технологій у лікарні в Поліцах (Польща). Дитина народилась у серпні 2014 і має багато вроджених вад. Дослідження ДНК показали, що згадана жінка... не є біологічною матір’ю дитини. Немовля віддали до Центру дитячого здоров’я у Варшаві.

Із вступних досліджень випливає, що під час запліднення in vitro могла статися помилка. Жінці підсадили яйцеклітину, запліднену сіменем її чоловіка, але то була яйцеклітина від іншої жінки. Цю справу довго тримали у таємниці в щецінському лікарському середовищі. Однак факти вперто виходять на поверхню.

Захисники життя: скільки взагалі таких дітей?

Нічого дивного, що одразу ж виникло чимало запитань про інші подібні випадки та пролунала рішуча критика урядової програми in vitro. «Міністр [охорони здоров’я в Польщі. — Прим. пер.] Арлуковіч обіцяв, що ті осередки, в яких кошти за процедуру повертатиме держава, будуть під контролем. Тепер з’ясовується, що обіцяне міністром — самовпевнена брехня», — підкреслює журналіст і редактор Томаш Терліковскі. «Справа жінки зі Щеціна, яка народила «не свою» дитину, становить прекрасний приклад того, чим насправді є процедура in vitro. Важко знайти кращий доказ дегуманізації, деперсоналізації та перетворення людини на річ, чим характеризується in vitro як таке».

— У цій конкретній ситуації проведено генетичне дослідження, оскільки вади немовляти були очевидні. У зв’язку з цим постає питання, скільки подружжів можуть виховувати «не свою» дитину? Бо ж не виконується генетичних досліджень усіх немовлят, народжених після запліднення in vitro. Раз по раз до громадської свідомості дістаються новини про ті чи інші «помилки» у цій процедурі з інших країн, наприклад, народження чорношкірої дитини у білих батьків. Слід наголосити, що це величезне страждання для самої жінки і для подружжя, які стають жертвами цих «помилок», і більшість людей не бажають оприлюднювати свою проблему, — каже доктор Мацєй Барчентевіч, голова правління Фонду інституту лікування подружньої неплідності (Люблін).

Італійській спір за близнюків

Проблеми постають також і в західній Європі. В Італії подібний до польського випадок стався у грудні 2013 року. В клініці лікування безпліддя переплутали пробірки з яйцеклітинами двох пацієнток, які мали схожі прізвища. Під час обстеження в середині лютого з’ясувалося, що жінка народить близнюків, але чужих. Біологічні батьки, довідавшись про цю справу з преси, почали вимагати, аби суд призначив дітей їм. Однак суд вирішив, що діти належать жінці, яка їх виносила і народила. Обидва подружжя подали позов на клініку.

Подібне сталося в Турині, де обидві жінки, поінформовані про помилку, вирішили «чужих» дітей не народжувати і вжили ранньоабортивний препарат.

Ще раніше, років 15 тому, в Модені у білого подружжя народилися чорношкірі близнюки. 1998 року в США 38‑річна Донна Фасано, біла жінка зі Стейтен-Айленда, народила двох хлопчиків, одного білого, другого чорношкірого. Деякий час вона виховувала їх обох, однак Верховний суд визнав права за біологічними батьками чорношкірого хлопчика. З’ясувалося, що імплантовані ембріони походили не тільки від неї як «замовниці», але й від сторонньої пари.

Помилки в in vitro стаються і в Польщі, і в Італії, Штатах, Японії (викрита помилка завершилася абортом), Індії та Великій Британії. Наслідки цих помилок зачіпають усіх задіяних, ставлячи сім’ї у складні становища, і вже не згадуючи про абортованих «помилкових» дітей. Чи люди, які вдаються до цього методу, насправді хочуть мати дітей, чи вони хочуть мати «продукт на замовлення»?

Закон не встигає

З бурхливим розвитком сучасних технологій виникають правові казуси, до яких законодавство очевидно не готове, а Соломонів давно не видно в історії. У різних державах такі спори вирішують по-різному. В Польщі, скажімо, ключовим є те, хто народжує дитину. «Матір’ю дитини є жінка, яка її народила, без огляду на те, чи батьком дитини є її чоловік, чи інший мужчина, і чи зачаття настало внаслідок природного запліднення, штучного або внаслідок запліднення сіменем, що походить від кількох чоловіків, яке зберігається у банках сперми», — пояснює Вітольд Кабаньскі, варшавський адвокат.

Щецінський випадок виявив слабкість юридичної системи. Одного разу прокуратура вже починала розгляд справи, яку подали батьки, однак у розслідуванні було відмовлено «за відсутністю складу злочину».

Діти трьох батьків?

In vitro несе з собою ще й інші, не знані раніше ускладнення справи.

— Безпліддя становить величезну драму багатьох подружжів, але їх потрібно детально інформувати про все. Частина лікарів останнім часом «ідуть навпростець», і замість лікувати безпліддя — одразу скеровують на in vitro, без огляду на численні небезпеки, — коментує Ярослав Говін, голова Комісії з питань біоетики. Причина, на його переконання, одна: «промисловість in vitro» становить золоту жилу для численних медиків і медичних закладів. Самого Говіна усунули з польського уряду після його публічних заяв, що польські зародки продаються за кордон, наприклад, до Німеччини, бо там закон забороняє проводити медичні експерименти над зародками німців, зате не захищає людських зародків з інших країн.

А вже незабаром людям доведеться розбиратися зі справою, чиїми, власне, є діти in vitro. Британська Палата громад саме ухвалила рішення про припустимість репродуктивних технологій за участю ДНК трьох осіб. Операція базується на техніці введення генетичного матеріалу третьої особи до генетичного матеріалу подружжя, щоб запобігти вродженим захворюванням. Противники ідеї стверджують, що це перший крок до створення «дизайнерських дітей», чий вигляд можна буде програмувати за бажанням.

Приклад Великої Британії, яка перебуває в авангарді держав, де застосовують метод in vitro, показує масштаб проблем, пов’язаних зі штучним заплідненням. Від 1990 року в британських лабораторіях було створено вже 3 806 699 людських зародків. Із цих ембріонів у 1992-2006 роках народилося живими 122 043 дітей. Це дає показник ефективності на рівні 3,21 %. Одне живе немовля на 30 зачатих.

Джерело http://family-institute.org.ua/novini/articles/naslidki-in-vitro-ce-ne-moja-ditina.html


Ви тут: Головна Статті Наслідки in vitro: «Це не моя дитина!»