- Опубліковано: 14 листопада 2013
- Перегляди: 2438
ЗУПИНИСЬ!!!!!
Подумай перш ніж робити аборт!
Адже роблячи аборт
Ти ВБИВАЄШ одне серденько, яке ніколи не зможе дізнатись що таке прекрасне почуття кохання
Ти ВБИВАЄШ одні оченята, які ніколи не побаучть схід та захід сонечка...
Ти ВБИВАЄШ одні губки, які ніколи не відчують насолоду поцілунку.....
Ти ВБИВАЄШ один носик, який ніколи не відчує запаху яблуневого цвіту...
Ти ВБИВАЄШ одні вушка, які ніколи не почують спів пташки....
Ти ВБИВАЄШ одну душу, яку створив Господь....
Ти ВБИВАЄШ одні ніжки, які ніколи не зможуть ступити на ранню росу...
і Ти ВБИВАЄШ одні рученята які ніколи не простягнуться до тебе і не скажуть МАМА...ТАТО.........
Ти ВБИВАЄШ!!!!!!
- Опубліковано: 14 листопада 2013
- Перегляди: 2386
Напис під фото: "Інші не бачитимуть шрамів, що залишаться з вами протягом усього життя".
Тут йдеться саме про ПАС (післяабортний синдром), що зустрічається у кожної другої жінки, що зробила аборт. Це справді шрами на душі, які болять і яких нікому не видно...
- Опубліковано: 19 жовтня 2013
- Перегляди: 2534
Я сегодня проснулась с рассветом…
Много дел. Спят детишки пока.
Вдаль ушло беззаботное лето.
Садик, школа и будней река…
Суета и заботы без края…
В щёчку чмокну слегка малыша.
Я – счастливая мама такая,
У меня расцветает душа,
Только слышу два голоса «Мама».
Рук две пары обнимут с утра…
На правах социальной рекламы
Я скажу: Оглянуться пора
И понять, что ребёнка рожденье –
Это счастье, что Богом дано.
Будет трудно порой, без сомненья,
Но и радости тоже полно.
- Опубліковано: 19 жовтня 2013
- Перегляди: 2578
У меня их трое.
У меня – не много.
Ем на кухне, стоя,
Чтоб никто не трогал.
И белье я глажу,
И полы я мою.
И на ужин даже
Подаю второе.
Я могу одеться
По горящей спичке;
Кошку, как младенца,
Нянчить по привычке.
- Опубліковано: 19 жовтня 2013
- Перегляди: 2923
Сьогодні сталось чудо! Зародилось Я -
Промінчик зблиснув невідомого життя.
У перший тиждень лиш клітиночка, зерня,
Але із вірою у щастя, в майбуття.
І швидко так росту – а як – не знаю й сам.
Лиш третій тиждень тут, а вже Я наче пан…
Аж шість мілІметрів – такий великий став!
А мамин організм дає усе, - щоб мав.
Під серцем маминим проходять перші дні,
Тихесенько лежу в животику собі
І слухаю, як б’ється серденько в мені.
Але про мене ще ніхто не знає. Ні!
Ой-йОй! Зявились очки в мене, вушка, ніс,
А ще і пальчики, і ніжки, зник мій хвіст!
До трьох сантиметрів вже збільшився мій зріст.
І у свідомості з’явивсь нарешті зміст.
- Опубліковано: 30 вересня 2013
- Перегляди: 2721
Якщо діти - це надто складно, то можна і без них... А можна ще простіше - позбутися зубів, щоб уникнути карієсу...
Різне